Цінуйте жінку ту, що вас кохає.
Цінуйте. Кожну мить свого життя.
Цілуйте, обіймайте, нехай знає –
Вона найкраща, найрідніша, золота!
Нехай не знає смутку і тривоги,
Ночей безсонних, мук душі і сліз.
Цінуйте ту, що жде біля порога,
Біля віконця жде, надворі, скрізь.
Любіть і поважайте за ту силу,
Яку від себе відірве й віддасть.
Завжди віддасть, хоч ви і не просили.
Щоб побороли будь-яку напасть.
Кохайте ту, що хоче бути з вами.
До серця пригорніть її навік
Своїми грубими мужицькими руками.
Легенько й обережно, наче цвіт.
Ви бережіть й плекайте свою квітку.
Чи рибку, зайку, сонечко ясне.
І восени, і взимку, навесні та влітку
Кажіть на вушко слово чарівне!
А хочте – крикніть на весь світ: «Рідненька!»
«Хай знають всі, як я тебе люблю!»
Чи лиш «Кохаю!». Тільки в слово це маленьке
Потрібно вкласти душу вашу всю.
Не бійтесь, не соромтесь, не лінуйтесь.
І в свято, в будень, та і в вихідний,
Завжди, завжди! Ви жінку ту цінуйте,
Що вам шепоче: «Ти коханий мій!»
Чи буде легко, а чи буде важко –
Із вас двох – ви лиш чоловік.
Робіть усе, аби кохана пташка
Літала поруч з вами увесь вік.
Цінуйте жінку ту, що вас кохає…
За ніжність, розуміння і тепло.
За те, що поруч, просто обіймає,
За все любіть, хоч що б там не було.
Бо жінка, що кохає, вас не зрадить.
Лиш ви тоді в її душі й думках.
Ніколи жодним словом не образить.
Цінуйте ту, що бачите у снах.
Цінуйте, розумійте, дорожіть.
А як і трапиться, що інколи спіткнеться –
Не треба лаяти, ви їй допоможіть.
І це для вас лиш щастям обернеться.
Цінуйте жінку ту, що вас кохає.
Живіть ви нею і для неї ви живіть.
Бо чи полюбить вас ще хто – ніхто не знає.
Ви цю, що є, хоча б за це, цінуйте і любіть.